Кажуть, стукайте — відчинять. Сподіваючись на це, редакція районного радіомовлення надіслала відкритий лист голові Підволочиської районної ради з проханням виділити 35 тисяч гривень. На що вельмишановні представники влади через чи то надмірну зайнятість, чи то байдужість так і не змогли відповісти, не кажучи вже про намагання вирішити чи хоча б посприяти вирішенню важливого питання. Навіть більше: розподіляючи кошти на засоби масової інформації, відповідно до повідомлення в газеті «Гомін волі», районна влада залишила радіомовлення «з носом». Частину грошей отримала районна газета, кругленька сума перепала на видання «Книги пам’яті, ІІ том» (книговидання і засоби масової інформації — різні речі, не можна фінансувати одне за рахунок іншого!) Районне ж радіо, яке є засобом масової інформації, не отримало нічого. Звідки ж йому тепер брати гроші для виплати зарплати? Радіомовлення в значно гіршому фінансовому становищі, ніж, скажімо, та ж районна газета, яку змушують передплачувати чи не на кожному державному підприємстві і в установі.

Парадоксальна ситуація складається і з технічним забезпеченням проводового радіомовлення в районі. В деяких селах, таких як Рожиськ, його немає взагалі. Однак в офіційній відповіді від ВАТ «Укртелеком», отриманій на звернення депутата Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода» Романа Навроцького, сказано, що проблем із радіомовленням у районі немає. А якщо і є, то так, як у селі Іванівка, їх розв’яжуть упродовж місяця. А, наприклад, у Турівці є аж 28 радіоточок на все село, але оскільки скарг не надходило, значить, і там все добре. Хоча на моїй зустрічі із жителями села, що відбулась 4 жовтня, це питання порушувалось, і виявилось, що не все так добре, як на офіційних паперах чиновників. Просто скарг ніхто не приймає, створюючи ряд штучних перепон для скаржників. Ну, правильно, кому ж хочеться премію втрачати через якісь дроти?

Наскільки мені відомо, місцева влада має намір реорганізувати районне радіомовлення, або перевести його у ФМ-діапазон, або приєднати до газети, звільнивши частину працівників редакції радіо. Особисто я з певних причин не вважаю жодне з цих рішень правильним. 

Як відомо, проводове радіо стало таким популярним свого часу саме завдяки його доступності — при реформуванні його у ФМ-діапазон кожному слухачеві доведеться додатково купувати ФМ-приймач, що не завжди по кишені сільському жителеві. Об’єднання з газетою, швидше за все, буде першим кроком до знищення радіомовлення як такого, адже радіо — специфічна структура, яка значно відрізняється від преси і способом поширення інформації, і технічним забезпеченням. А саме на проводове радіомовлення покладається обов’язок масового й оперативного попередження населення у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. Наприклад, при аварії на залізниці, схожій до тієї, що трапилася біля станції Ожидів на Львівщині позаминулого року. Я вже не кажу про те, що в разі втягнення України у війну без проводового радіо ми про неї дізнаємось аж після її закінчення.

Якщо десь загоряється зірка, значить, комусь це потрібно. Якщо хтось виживає за рахунок іншого — комусь це може бути вигідно. А наразі районне радіомовлення залишене напризволяще зі своїми непосильними проблемами та заборгованістю із заробітної плати, яка на 1 жовтня 2009 року становила 32971 гривню.

А поки що посилаючись на вже згаданий лист від «Укртелекому», в якому йдеться, що в разі виявлення несправностей вони будуть негайно ліквідовані, прошу всіх, у кого не працює радіоточка, але вони б хотіли-таки знати, що робиться за межами рідного села, письмово звертатися до ВАТ «Укртелеком», а копію звернення адресувати на ім’я депутатів Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода» Володимира Бобка чи Романа Навроцького.

Володимир БОБКО,
депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода».

«Вільне життя плюс», №91 (15099) від 11.11.2009 р.